Помилка
  • JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 52

Блог

Думки та дискусії щодо соціального підприємництва

5 парадоксів соціального підприємництва в Україні

Автор:
Керівник ВРЦ розвитку соціальног­о підприємни­цтва "Соціальні­ ініціативи­", під
Користувачів в сайті зараз немає
Створено: Вівторок, 16 липня 2013
в Загальна категорія

За майже рік існування проекту «Всеукраїнський ресурсний центр розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи» я намагався структурувати і якось систематизувати усю інформацію щодо соціального підприємництва в Україні у силу своєї природничої освіти, досвіду в соціальній роботі та бізнесі, проте зустрівся з низкою парадоксів (Вікіпедія: Парадо́кс, від грец. Παράδοξοςнезвичайний, неймовірний, дивний), які, з одного боку, заважають розвитку СП, а з іншого – так притаманні українському суспільству, що ними можна описувати усі інші сфери суспільного життя. Судіть самі:

1. «Дайте грошей!» - це «унікальний» підхід українських інститутів громадянського суспільства (ІГС), який так укорінився у свідомості функціонерів 3 сектору, що навіть для розвитку власного бізнесу, який би став додатковим (а то й основним) джерелом доходів громадської/ благодійної організації, вони просять… грант! Так, не кредит і не безвідсоткову позику, а саме грант!!! Принаймні, з 2004 року різні донорські організації, які намагалися прищепити соціальне підприємництво в Україні, саме за допомогою грантів стимулювали ІГС створювати СП. З цього приводу напрошуються кілька висновків: а) якщо товари, чи послуги ІГС не користуються попитом у клієнтів, то можна створювати лише «трупи», які грантами не реанімувати; б) сам факт «гранту» (подарунку) охолоджує ІГС і ніяк не стимулює заробляти гроші, бо нікому і нічого повертати не треба. Власне, останній висновок можна виокремити у наступний парадокс.

2. «А нам все одно…» - така собі безпечність більшості ІГС, які створюють соціальне підприємство. Чи будуть працівники особливо перейматися за ті інвестиції / ресурси, які вони з власної кишені не виймали і не докладали для старту бізнесу? Звісно ж ні! Навіть, якщо бізнес «прогорить», то нічого страшного – «як прийшло, так і пішло». Чи дозволять собі таке підприємці з традиційного бізнесу? Ніколи! Часом бізнесову ідею виношують роками, збирають крупинку до крупинки, щоб нарешті створити підприємство, яке приноситиме ПРИБУТКИ і дозволить нормально жити, а не існувати.

3. «А кому це потрібно?» - усі давно говорять про надзвичайну користь соціального підприємництва для держави, оскільки соціальні підприємства а) платять податки державі; б) працевлаштовують людей з особливими потребами; в) витрачають прибутки на вирішення соціальних проблем у громадах. Тобто, будемо відвертими, СП часто підмінюють функції держави, яка «піклується» про своїх громадян. Було б логічно, якби держава усіляко підтримувала соціальне підприємництво, бо це їй вигідно, але ж у тому і парадокс, що підтримка відсутня! Ось факти: 1) з 2010 року був створений консорціум «Сприяння соціальному підприємництву в Україні», до якого приєднався Український Фонд підтримки підприємництва (див. http://www.ufpp.gov.ua/entrepreneur/cotsialne_entrepreneurship), але дуже швидко від‘єднався, коли змінилося керівництво фонду і багатообіцяюча співпраця залишилася на папері, точніше «меморандумі»; 2) у 2012 році Львівська обласна рада підтримала Концепцію стратегії розвитку соціального підприємництва у Львівській області і виділила фінансові ресурси для підтримки соціальних підприємців, які й досі не можуть скористатися цими ресурсами, оскільки політичні протистояння в облраді гальмують процес.

4. «Нікому нічого не скажу» - це вражаюча характеристика багатьох соціальних підприємств України. Після формування «Каталогу соціальних підприємств України 2013 року» був зроблений аналіз усіх надісланих анкет від 41 СП, результати якого були представлені на І Всеукраїнському Форумі соціальних підприємців у Києві (див. http://socialbusiness.in.ua/index.php/novyny/podii-zakhody/zvity/114-i-vseukrainskyi-forum-sotsialnykh-pidpryiemtsiv-prezentatsii) і деякі дані мене просто шокували: 1) лише половина СП, представлених у Каталозі, має підтримку громадськості; 2) у половини СП, які мають сторінки в Інтернеті, немає жодного слова про те, що це «соціальне підприємство», яке витрачає прибутки на вирішення нагальних соціальних проблем. Чи може бути «соціальність» бізнесу додатковою перевагою для конкуренції з іншими? Безумовно! І про це скажуть усі маркетологи, піарники, соціологи та інші спеціалісти. А скільки соціальних підприємств не подали інформації до Каталогу? За моїми підрахунками, вдвічі-втричі більше, ніж подали. Можу зрозуміти тих, до кого не дійшла інформація, але не можу зрозуміти тих, хто знав але «не світився». Напишу навіть більше, деякі запитували: «А що я з цього буду мати?» - нічого! Вони справді нічого не будуть мати, бо нагадують такого собі героя з українського анекдоту, в якого запитали, чи є у нього СНІД, а він (герой, яких справді ду-у-у-же багато в Україні) боячись здатися кимось, у кого чогось немає, а якщо є, то щоб не ділитися, відповів, що є, але трохи, лише для себе. Складається таке враження, що багато СП працюють «лише для себе».

5. «Закон, як дишло…» - законотворча діяльність українців просто вражає! У той час, коли у цивілізованих країнах шукають можливостей працювати у існуючому законодавчому полі, в Україні плодять нові і нові. Тут не просто парадокс – це інше слово, яке цензура не пропустить! Це ж треба створювати такі закони, які передбачають якісь непрозорі механізми регулювання, тобто розвивають корупцію, а потім створювати інші закони, які будуть «викорінювати» цю корупцію! Навіть страшно починати перераховувати ці закони, та й не потрібно, бо стане знову страшно від кількості і вартості цієї роботи. Але такі роздуми у мене почалися після моєї участі у розгляді законопроекту «Про соціальні підприємства» на комітеті ВР.

Систематизація соціального підприємництва в Україні трансформувалася у систематизацію парадоксів соціального підприємництва, що дозволить, з точки зору менеджменту і логіко-структурного підходу, побудувати «дерево проблем» яке, у свою чергу, можна переробити у «дерево цілей», розпланувати діяльність і… працювати не покладаючи рук!

0 голоси(ів)
Мітки: поки що не існує
Керівник ВРЦ розвитку соціальног­о підприємни­цтва "Соціальні­ ініціативи­", підприємец­ь, старший викладач ШСР НаУКМА

Додати новину

Довідник

YouTube-канал

http://www.youtube.com/user/SocialEnterpriseOrg

Нас підтримали