При розробці тренінгової програми, я зацікавилася історією розвитку соціального підприємництва у Швеції. І дізналася, що там набагато частіше використовується поняття «соціальні інновації», яке включає в себе і соціальне підприємництво. В країні існують давні традиції підтримки малого і середнього бізнесу. Підприємства, що працюють, як соціальні, отримують різні види протекції від держави, і в першу чергу – на місцевому рівні.

Цікаво і те, що хоча традиційний підхід передбачає незалежність соціальних підприємств від державних служб, шведські муніципалітети також можуть створювати соціальні підприємства.

Вивчаючи цю тему, я зрозуміла, що можна наводити безліч прикладів з нескінченного списку шведських стартапів, що пропонують соціально відповідальні, практичні і нестандартні рішення для життя. При цьому більшість з них ґрунтується на технологіях. А сприяв цьому саме Шведський уряд ще 20 років тому. І тепер висока комп’ютерна грамотність населення, розвинена мережева інфраструктура, активна і демократична культура  бізнесу, і урівнююча соціальна політика стали складовими успіху Стокгольма як IT-столиці, і якщо не всієї Європи, то, щонайменше, Скандинавії.

Шведський підхід до вирішення соціальних проблем не унікальний, у них є соціальні підприємництва, бізнес-моделі яких запозичені в Італії та інших країнах. Причому у тій же Італії соціальні підприємці можуть мати податкові пільги.

У нас в країні соціальних проблем більше, ніж достатньо. Звичайно, було б добре, якби в Україні у найближчі роки вдалося впровадити європейський підхід до їх вирішення, проте для цього нашим співвітчизникам доведеться змінювати свій світогляд, а ще взяти відповідальність за своє життя і освіту на самих себе.

Виключити розвиток технологій і загальної автоматизації процесів ми не можемо, та й нема такої потреби. В Україні, на мій погляд, необхідно приділяти більше уваги розвитку людських цінностей, вирощуванню культури відносин, як у соціумі, так і у побуті, а також – підвищенню комп’ютерної грамотності населення віком понад 40 років. Без цього нам складно буде і досягти європейського рівня, і тим більше, – повноцінно розвивати власну державу.

У зв’язку з цим, перспективи для соціального підприємництва в Україні можуть бути, перш за все, в освіті, а саме – в навчанні дорослих і молодих людей, починаючи зі школярів, підприємницькому способу мислення, основам ведення власного бізнесу, будь то послуги фрілансера або мале підприємство. І тут важливо не тільки вміти продати свій товар або послуги і розраховувати фінансові показники, а генерувати ідеї. Іншими словами, необхідно вчитися мислити широко, творчо, для того, щоб створювати щось нове, і часто з тими ресурсами, які є у наявності. А наші люди вміють з нічого створювати шедеври, часто їм необхідно просто допомогти подивитися на ситуацію масштабніше, і зробити ревізію власних навичок і потенціалу.

Крім цього, важливим напрямком у соціальному підприємництві може бути фокусування на творчості у вирішенні практичних, повсякденних завдань. А також – у розповсюдженні таких прикладів щодо усунення соціальних проблем.

Потреба в інноваціях і тих, хто здатний їх створювати, існує як в Україні, так і в Європі, тому допомога з боку держави буде тільки сприяти розвитку соціального підприємництва. І якщо не брати до уваги податкові пільги, то правова підтримка і консультаційна допомога експертів, надана на пільгових умовах в період створення і 6-12 місяців від початку роботи соціальних підприємств могли б стати ґрунтом для зростання стійких бізнес-моделей, орієнтованих на поліпшення життя в суспільстві. І в цьому, на мій погляд, перспективи для України та інших європейських країн дуже схожі.
______________
Це глава з книги «Человечный бизнес: реалии и перспективы».
Автор:  
Каріна Санлайф  – сертифікований бізнес-тренер,консультант з соціального підприємництва, письменниця, коуч. 
Сторінки автора: на Facebook
Сайт «Содружество ‘Sun & Life’».