Що головне для соціального підприємця в реалізації його ідей? Новаторство? Залучити гроші від великого бізнесу? Можливо, але потрібно дивитись правді в очі і визнати, що первинно ідея того чи іншого соціального підприємця важлива тільки йому самому і, можливо, спільноті для кого він\вона\вони це роблять.
На мою суб'єктивну точку зору, і це підтвердилось контентом спікерів на Літній школі соціального підприємництва, що відбулась в Одесі 8-12 липня 2019 року (захід було організовано в рамках міжнародного партнерського проекту "Соціальне підприємництво: досягнення соціальних змін за ініціативою "знизу" у творчій колаборації Українського Форуму Благодійників та Impact Hub Odessa) ключовим є чесна відповідь про мету проекту, прагматичне визначення ключових цілей, спосіб їх досягнення, а також розуміння викликів, з якими може зіштовхнутися соціальний проект.
Чому соціальному підприємцю важливо розуміти мету, ключові цілі, способи їх досягнення та виклики, на які соціальний проект неодмінно може наразитися?
Тому, що без стратегічного розуміння цих аспектів, без чесної відповіді самому собі і можливо партнерам соціальний проект буде мати відносну масштабність, неоднозначне цільове соціальне призначення, слабкий соціальний вплив і недієву комерційну складову.
Безперечно, десятки тисяч публікацій, монографій, аудіо- та відеолекцій із бізнес-планування стануть у нагоді соціальному підприємцю у відповідях на питання про мету проекту, його цілі те як вони можуть отримати практичний вияв і виклики, які не потрібно замовчувати і обходити стороною. Тим не менш, якщо на рівні первинного чи проміжного планування (коли проект вже має хоч якусь бізнес-канву) соціальний підприємець не має власного розуміння чи точки зору на ці актуальні речі, кількість підстав, що даний соціальний проект спіткає фіаско зростає. Варто розуміти, що навіть якщо книги про бізнес планування і мають останні, передові бачення як треба реалізовувати проекти по соціальному підприємництву і там же наводять так звані «успішні кейси» це зовсім не гарантує якість, якщо такі моделі запозичити для українського контексту без розуміння місцевої соціальної специфіки, можливостей самого соціального підприємця, його озброєння інструментами виміру соціального впливу його проекту\ініціативи.
Таким чином перед тим, як сліпо впроваджувати ту чи іншу бізнес-модель чи одягати на свій проект стратегію реалізації успішних вітчизняних чи зарубіжних соціальних підприємств, не варто губити «індивідуальність» та «соціальну ексклюзивність» свого проекту. Цим тезисом хочу сказати, що під кожен елемент запозиченої бізнес канви, соціальний підприємець має підкласти власну інтерпретацію і розуміння. Не буде зайвим, хоч і кропітким, але визначення актуальних, потенційних і незначних викликів, які можуть виникнути, постати навіть в результаті якщо та чи інша ціль не буде досягнута в повній мірі, а способи реалізації виявляються малоефективними. Тобто у соціального підприємця має бути план «Б» і навіть план «Я». Втім попередньо потрібно стратегічно проаналізувати поетапний розвиток свого соціального бізнесу (проекту). В цьому контексті мені імпонує теза бізнес--коуча Ігоря Солодова про те, що не варто відразу фантазувати над схемою побудови машини, якщо у ваших силах сконструювати скейт, який поїде, буде корисним не лише вам, певній спільноті і вирішить ряд викликів, які інші скейти чи люди не вирішують.
В якості ключової тези у підсумку наголошу, що без ідеї ваш соціальний бізнес буде невидимим для суспільства, без цілей ваш соціальний бізнес буде просто гарною людино орієнтованою ідеєю без будь-якого впливу на соціум і його проблеми, без оцінки викликів, ваш соціальний бізнес стане суцільним розчарування в соціальному підприємництві та злості на все суспільство, яке вас не розуміє, а бізнес не поділяє соціальну складову вашого проекту. Можливо це пролунало жорстко але без плану дій і чітких розрахунків навіть найтворчіша команда однодумців може і не реалізувати свій проект соціального підприємництва.
