Анастасія Свинчук, аспірант, асистент кафедри менеджменту ДВНЗ "Київський національний економічний університет ім.В.Гетьмана"

Соціальне підприємство є відносно новим специфічним видом підприємств. Створення перших соціальних підприємств припадає на 80-ті роки ХХ століття, проте вони встигли зарекомендувати себе як досить дієвий і успішний механізм вирішення соціальних проблем суспільства. Окрім соціального ефекту, їх діяльність має і позитивний економічний ефект, оскільки їх функціонування у багатьох випадках засноване на принципі самофінансування. Тобто соціальне підприємство – це така організація, яка має подвійну мету своєї діяльності – отримання прибутку та вирішення соціальних проблем. Звичайно, останнє є пріоритетом їхньої діяльності.

Виникнення та розвиток соціального підприємництва, в першу чергу, обумовлений загостренням соціальних проблем у суспільстві, в тому числі й у розвинених країнах. Разом з тим, не можна сказати, що потреба у вирішені соціальних проблем є ключовим фактором, що сприяє створенню соціальних підприємств. Адже, наприклад, в країнах Африки на сьогоднішній день існує значно більше  соціальних проблем (кожна 7 молода людина з 10 живе менше ніж на 2 долари в день, близько 60% безробітних в Африці – це молодь[1]; близько 10% населення Південної Африки ВІЛ-інфіковані[2]), проте кількість створених соціальних підприємств на цьому континенті значно менша, ніж у країнах Європи.

Результати аналізу середовища функціонування соціальних підприємств у європейських країнах та у США свідчать про те, що значну роль у поширенні соціального підприємництва відіграли економічні та нормативно-правові фактори. Тобто наявність значної кількості соціальних проблем є лише підґрунтям для створення соціальних підприємств, але їх реальний розвиток вимагає відповідного економічного та законодавчого забезпечення.

Проаналізувавши державну політику у сфері соціального підприємництва варто зазначити, що на відмінну від США, у Європі активно приймаються закони, що або закріплюють певну організаційну форму за соціальними підприємствами, або визначають критерії та поняття соціального підприємства, або ж відповідно до яких державні органи мають орієнтуватися на першочергове залучення соціальних підприємств при здійсненні закупівель (Закон про соціальні кооперативи (Італія, 1991 р.), Закон 4019/30-9-2011 «Про соціальну економіку та соціальні підприємства» (Греція), Закон про Соціальні кооперативи (Польща, 2006 р.), ThePublicServices (SocialValue) Act (Закон про державні послуги (соціальні цінності)(Великобританія, 2012 р)[3,4]).

Зрозуміло, що для реалізації вище зазначених нормативних актів необхідні державні виконавчі органи як на загальнодержавному рівні, так і на місцевому. Конкретна інформація щодо діяльності місцевих органів влади у напрямку підтримки соціальних підприємств майже відсутня. Однак, наприклад, в європейських країнах вона здійснюється, бо таким підприємствам надають в оренду приміщення за пільговими цінами чи надають консультацію з юридичних чи фінансових питань, що стає зрозумілим при дослідженні практики соціальних підприємств в Європі. В той же час, у даній частині світу створюються центральні органи влади, на які покладаються завдання щодо стимулювання розвитку таких підприємств або такі функції перекладаються на вже існуючі органи у сфері економіки (Департамент соціальних інновацій при Міністерстві внутрішніх справ; відділ Міністерства торгівлі та промисловості; Департамент третього сектору при Кабінеті міністрів Великобританії(Великобританія)).

У США державна підтримка розвитку соціального підприємництва зводиться до: «усунення правових адміністративних бар’єрів, законодавчого забезпечення пільгових кредитів, розвитку соціального партнерства між державними організаціями, бізнесом і некомерційним сектором», надання преференцій в сфері ліцензування та сертифікації соціальних підприємств в таких сферах, як соціальне обслуговування, освіта, медицина. Також даним підприємствам гарантується можливість отримання соціальних замовлень від державних агентств[5, 113]. У даній країні відсутня практика активного залучення органів влади до підтримки соціальних підприємств, бо на сьогоднішній день питаннями у даній сфері займається Адміністрація малого бізнесу, яка, окрім питань пов’язаних з соціальними підприємствами, керує питаннями щодо розвитку малого бізнесу. Окрім вище зазначеного, уряд США здійснює фінансову підтримку соціальних підприємств – був створений Департамент соціальних інновацій, який щорічно надає близько 2 млн. дол. на підтримку найбільш перспективних інноваційних проектів, до числа яких потрапляють і соціальні підприємства[6].

Основними інструментами реалізації тієї чи іншої концепції державної підтримки є програми та стратегії. На сьогоднішній день найбільш активна робота у цій сфері проводиться у європейських країнах, оскільки, майже у кожній такій країні, приймалися чи стратегії, чи програми (на національному рівні : empresasdeinserção в Португалії, enterprisesd’insertion і associationsintermédiaires – Франція, програми соціальної економіки в Ірландії, і соціальних підприємств у Фінляндії. На регіональному можна назвати такі державні програми , як enterprisesd’insertion , enterprisesdeformationparletravail і socialewerkplaatsen в Бельгії, і empresasdeinserción в Іспанії[7]), які орієнтовані на соціальні підприємства. Вдалими крокам Великої Британії на шляху розвитку соціального підприємництва можна вважати прийняття наступних державних стратегій: «Соціальне підприємництво: стратегія успіху» , «Кращий бізнес : стратегія і план дій для соціальних підприємств Шотландії» , в яких ставилися такі цілі як підвищення ролі соціального підприємства, відкриття ринків для таких підприємств, створення інтегрованої підтримки сектора та інше[8].

Отже, як бачимо, за кордоном держава відіграє вагому роль у створенні та розвитку соціальних підприємств, а тому, відповідно до вище зазначеного, активізація розвитку соціальних підприємств в Україні вимагає розробки відповідної державної стратегії, зокрема, розробку спеціальної законодавчої бази для функціонування соціальних підприємств, відповідної програми розвитку з визначеними пріоритетами їх державної фінансової підтримки, створення інструментів залучення бізнесу та громадських організацій для розвитку соціального підприємництва, та створення сприятливих умов у сфері оподаткування малих підприємств, оскільки більшість соціальних підприємств функціонують у формі малого підприємства.

Література:

1. ChinuaAkukwe. Africa'sChallengesfor 2013 [Електронний ресурс] – 2013 - – Режим доступу:http://allafrica.com/stories/201301100920.html?viewall=1 – Назва з екрану.

2.. Thecostofaids. [Електронний ресурс] - 2014 - Режим доступу: http://www.bbc.co.uk/scotland/education/ms/southafrica/social_economic/health/ - Назва з екрану.

3. Fostering Social Entrepreneurship:A Comparative Study of the Legal,Regulatory and Tax Issues in Brazil, Germany, India, Poland, UK and USA/ Linklaters, Schwab Foundation  – 2006  - 77 рр. – Режим доступу: http://www.weforum.org/pdf/schwabfound/Linklaters_Schwab_Report.pdf
4. The Public Services (Social Value) Act.  [Електронний ресурс] - 2013 - Режим доступу:https://www.cips.org/Documents/Knowledge/social_value_guide.pdf
5. Я.С. Гришина. Сравнительно-правовое исследование социального предпринимательства в странах Америки и Европы/ Гришина Я.С.// Вестник Пермского университета. Юридические науки. [Електронний ресурс] – 2012. - №2(16) – с.111-121. - Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/sravnitelno-pravovoe-issledovanie-sotsialnogo-predprinimatelstva-v-stranah-ameriki-i-evropy
6. Анна Сакоян. Социальное предпринимательство [Електронний ресурс] – 2012 - Режим доступа: http://polit.ru/article/2012/03/23/Kerlin/
7. Carlo Borzaga, Giulia Galera, Rocío Nogales. Social enterprise: a new model for poverty reduction and employment generation// UNDP Regional Bureau [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.emes.net/uploads/media/11.08_EMES_UNDP_publication.pdf
8. Amy Stewart. Woodlandrelated Social Enterprise: Enabling factors and barriers to success// Forestry Commission [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.forestry.gov.uk/pdf/SE_Report_July_2011.pdf/$FILE/SE_Report_July_2011.pdf