Переклад статті "Sozialunternehmertum: Ein effektives Instrument zur Bewältigung sozialer Herausforderungen in der Ukraine?", яка була опублікована в журналі Ukraine-Analysen Nr. 210 (13.12.2018). Оригінал додається.

Останніми роками соціальне підприємництво перетворилося на дуже важливий та ефективний інструмент вирішення соціальних проблем, як для громадянського суспільства, так і для малого та середнього бізнесу нашої країни. Зростання актуальності цієї теми для України обумовлена, по-перше, реакцією суспільства на соціальні, економічні та політичні виклики, які пов’язані із російською військовою агресією проти України, та, по-друге, – з процесом реформування країни в цілому. Задля підтримки сталого розвитку соціального підприємництва, яке буде сприяти демократизації та стабілізації України, необхідна консолідована підтримка міжнародних донорів та системне сприяння розвитку цієї сфери з боку української держави.

Соціальне підприємництво як інструмент вирішення соціальних проблем

Соціальне підприємництво – це відносно молодий інструмент бізнесу в Україні, який через інноваційні концепти реагує на соціальні виклики, створює додаткову соціальну цінність та, водночас, генерує дохід для свого подальшого розвитку. Одна з основних винагород для соціального підприємця – це визнання його місії та результатів роботи.

За даними каталогу соціальних підприємств станом на 2016/2017 роки в Україні було 150 соціальних підприємств різної організаційно-правової форми від ГО до ТзоВ. Проте, деякі експерти вважають, що їх кількість значно більша і може сягати майже 1000 підприємств. Така різниця у підрахунках пояснюється тим, що не усі підприємства були внесені до каталогу або не всі вони відповідали вимогам внесення до нього (наприклад, прозора звітність або публікація річних звітів).

До сьогодні не існує глибинного аналізу соціально-підприємницького сектору в Україні. Значна кількість соціальних підприємств були засновані за останні 4 роки та працюють над вирішенням питань інклюзії, екології, боротьби з корупцією тощо. Наприклад, піцерія Pizza Veterano та кав´ярня Veterano Coffee займаються питанням інтегрування у суспільство колишніх солдатів, які брали участь у військових діях на Сході України з 2014 року. Пекарня Good Bread from Good People інтегрує у суспільство людей з інвалідністю та надає їм можливість працевлаштування. Громадський ресторан Urban Space 100, який діє у Івано-Франківську, та київський ресторан Urban Space 500 (знаходиться в процесі становлення), сконсолідували навколо себе 100 та 500 соціальних інвесторів відповідно, кожен з яких вніс у створення ресторану по 1000 доларів без права їх повернення або отримання будь-якого прибутку в майбутньому. Натомість, 80% прибутку від діяльності ресторану спрямовуються на локальні соціальні проекти. Благодійний магазин Laska в Києві та пекарня Горіховий Дім/Walnut House у Львові також спрямовують частину свого прибутку на соціальні проекти.

Тобто соціальні підприємства напряму пов'язані з актуальними соціальними викликами для українського суспільства, які потребують швидких та інноваційних рішень, та є невід'ємною складовою розвитку пост-Майданної України та консолідації емоційного та інтелектуального людського ресурсу.

Розвиток соціального підприємництва в Україні

Розвиток соціального підприємства в Україні можна розділити на три етапи. Першим етапом слід вважати період 1991–2010 рр., коли перші міжнародні донори (наприклад, USAID) почали реалізовувати концепцію соціального підприємництва в Україні та дбати про повільний, але безперервний розвиток цього сектору. У 1991 було прийнято Закон України № 875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», який досі є діючим та передбачає додаткові переваги для ведення підприємницької діяльності людьми з інвалідністю. Цим законом забезпечується діяльність спеціального фонду, який займається фінансуванням бізнес-ініціатив таких громадян України. Таким чином закон надав поштовху для розвитку соціального підприємництва, але сама бізнес-діяльність людей з інвалідністю не отримала у суспільстві назву «соціальне підприємництво».

Перші публічні використання назви «соціальне підприємництво» в Україні датуються 2004 роком, а точніше, часом впровадження проекту «Мережа громадської дії в Україні» (UCAN) у 2004-2008 роках, який фінансувався Агентством США з міжнародного розвитку (USAID: United States Agency for international Development) та впроваджувався Інститутом Сталих Спільнот (ISC: Institute for Sustainable Communities). Внаслідок цього проекту була проведена серія тренінгів та надана фінансова підтримка 28 соціальним підприємствам, деякі з яких досі працюють. Один з них – Літературно-меморіальний музей М. Булгакова, бізнес-модель якого побудована таким чином, що частина прибутку спрямовується до благодійного фонду, який сприяє діяльності музею.

Другим етапом розвитку соціального підприємства в Україні можна вважати період з 2010–2016 рр., який характеризувався створенням консорціумів, розвитком окремих програм та першими публікаціями на цю тему. Так, у 2010 році було створено Консорціум «Сприяння розвитку соціального підприємництва в Україні». До консорціуму увійшли British Council, «East Europe Foundation», «International Renaissance Foundation», «PricewaterhouseCoopers» та Erste Bank. Наслідком діяльності консорціуму стало проведення тренінгів для тренерів з соціального підприємництва, відкриття трьох ресурсних центрів розвитку у Києві, Донецьку та Львові, а також запуск спеціальної програми кредитування соціальних підприємств.

Розгляд другого етапу розвитку соціального підприємництва в Україні був би неповним без згадки про Василя Назарука, якого можна вважати «піонером» в дослідженнях на цю тему та у проведенні тренінгів з соціального підприємництва. У 2012 році він виступив співзасновником Всеукраїнського ресурсного центру розвитку соціального підприємництва «Соціальні ініціативи» у Києві, а в 2013 році – порталу socialbusiness.in.ua та став співавтором першого каталогу соціальних підприємств України. Окрім того, з 2015 року діє Програма соціального інвестування в Western NIS Enterprise Fund, що успішно надає доступні кредити (5-10% річних) за Програмою соціального інвестування, керівником якої також є Василь Назарук.

Перша велика україномовна публікація з соціального підприємництва вийшла в 2014 році. Це книга Катерини Смаглій «Зміни творить кожен із нас: соціальне підприємництво та стратегічна філантропія», яка була видана за підтримки Фонду сприяння демократії при Посольстві США в Україні та Програми імені Фулбрайта в Україні.

Третім етапом розвитку соціального підприємства можна вважати початок 2016 року, коли спостерігається не лише сильний тренд розвитку даного сектору, але й залучення до нього все більшої кількості учасників, а саме – додаткових міжнародних донорів, зокрема, Німеччини, ЄС та українських університетів. Так, наприклад, почала діяти три з половиною річна програма «Сприяння розвитку міжсекторного партнерства в цілях захисту інтересів дітей: долучення ВПО до активних учасників процесу», метою якої є розвиток соціального підприємництва у східних та південних регіонах України, за участю ChildFund Deutschland e. V. (Дитячого Фонду Німеччини), за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина та у партнерстві з «East Europe Foundation». Проект сприяє та посилює співпрацю між тими громадськими організаціями, представниками місцевої влади та бізнесу у Донецькій, Луганській, Харківській та Одеській областях, які дбають про дітей та людей, які постраждали від війни, та піклуються про їх реабілітацію та освіту, а також прагнуть подолати конфлікти, протидіяти корупції та впроваджувати економічну сталість в цих регіонах. Український форум благодійників за допомогою спеціальної дворічного програми, яка проводиться за фінансової підтримки ЄС, сприяє розбудові та популяризації соціально-економічного сектору в Україні. Крім того, соціальне підприємництво вперше почало викладатися в найкращих університетах країни, таких як Національний університет «Києво-Могилянська академія» у Києві та Український католицький університет у Львові. Також виходять друком україномовні посібники з соціального підприємництва: «Соціальне підприємництво: від ідеї до суспільних змін», «Що слід знати про соціальне підприємництво», «Соціальне підприємництво: Бізнес-модель. Реєстрація. Оподаткування», проводяться десятки тренінгів та фінансових програм підтримки соціальних підприємств.

Унікальну роль соціального підприємництва підкреслює і Європейський комітет регіонів, який у своєму офіційному документі «Eastern Partnership deliverables for 2020: The contribution of local and regional authorities», що був виданий у липні 2018 року, вимагає «конкретних заходів щодо розвитку соціального підприємництва як форми неформальної освіти серед молоді та дорослих на локальному та регіональному рівні, яке вирішує локальні проблеми, генерує прибутки, створює робочі місця та сприяє розвитку соціальних інновацій на місцях».

Сектор соціального підприємництва в Україні до сьогодні залежить від іноземної підтримки. Найзначнішим донором в цій сфері є США, але набирають значення й інші держави, зокрема Німеччина.

Соціальне підприємництво в українському законодавстві та суспільному контексті

Попри свою актуальність термін «соціальне підприємництво» досі не закріплений на національному законодавчому рівні. Окремою спробою в цьому напрямку можна вважати розгляд проектів Закону України «Про соціальні підприємства» (№ 10610 від 14.06.2012 та № 2508 від 11.03.2013), які, на жаль, і не були прийняті. Цими проектами передбачалося переведення визначення «соціальне підприємництво» в правове поле. Основною складністю при розгляді цих проектів стали побоювання законотворців щодо тих ризиків, які були пов’язані з введенням відповідних податкових пільг для соціальних підприємств. З огляду на схильність до корупції в України, були обґрунтовані побоювання, що після схвалення такого Закону усі підприємці захочуть стати «соціальними», аби отримати податкові пільги. Додатково – також через небезпеку зловживань – були сумніви щодо можливості впровадження ефективного контролю та перевірки того, хто з підприємців виконує, критерії соціального підприємництва, а хто – ні. Таким чином в Україні й до сьогодні відсутній документ, який би офіційно закріпив визначення «соціальне підприємництво», при тому, що цей термін час від часу зустрічається в державних регіональних програмах розвитку.

Іноді поняття «соціального підприємництва» у суспільстві часто наштовхуються на невірне тлумачення, через асоціацію з радянськими соціальними програмами, що призводить до ряду непорозумінь. Це прослідковується, зокрема, у тому, що часто тренерами стають люди, які до того часу займалися сферою бізнесу без жодного дотику до соціального підприємництва. А успішні соціальні підприємці самі не розуміють свого значення та статусу і лише з часом дізнаються про те, що вони – соціальні підприємці, а не благодійники, волонтери або класичні бізнесмени.

Все ж, узагальнивши існуючі підходи в Україні, можна говорити про три групи критеріїв, за якими той чи інший бізнес можна віднести до категорії соціального:

- Визначений відсоток прибутку підприємства передається на соціальну мету, тобто на підтримку діяльності громадської організації, благодійного фонду, проведення соціального проекту тощо. Прикладом такого бізнесу в Україні є Urban Space 100.

- Визначений відсоток працевлаштованих людей на підприємстві відносяться до вразливих груп населення (люди з інвалідністю, внутрішньо-переселені особи, ветерани, одинокі матері тощо). Прикладом такого бізнесу в Україні є Veterano Group.

- Продукт чи послуга підприємства створює соціальну цінність, яку можна виміряти. Сюди відносяться послуги, що сприяють боротьбі з корупцією або продукція, що позитивно впливає на екологію. Прикладом бізнесу зі сфери боротьби з корупцією в Україні можна назвати Єдину систему електронних публічних закупівель ProZorro, а в сфері виготовлення продуктів з метою покращення екологічної ситуації – Zelenew Recycling Lab, яка створює креативні та корисні об´єкти дизайну із сміття з пластику.

Незважаючи на всі існуючі проблеми, виникнення соціального підприємництва в Україні позитивно впливає на соціальну згуртованість і має великий потенціал для ефективного подолання соціальних проблем в країні, де громіздкі державні інститути наразі не мають готових рішень тих величезних викликів, що постають перед ними.

Перспективи на майбутнє

Сьогодні можна говорити про наявність певної екосистеми соціального підприємництва, яка динамічно підштовхує цю тему вперед. Про це свідчить наявність великої кількості проектів, організацій, навчальних і грантових програм у сфері соціального підприємництва, що, безперечно, є знаковим та позитивним явищем. Разом з тим варто розуміти, що ця екосистема повністю залежить від окремих міжнародних донорів і на даному етапі ще є відносно крихкою. З метою підтримки розвитку соціального підприємництва необхідне державне сприяння розбудові сектору та подальша його підтримка через незалежні національні та транснаціональні організації донорів. У іншому випадку існує ризик того, що розвиток соціального підприємництва призупиниться або згортатиметься, як тільки буде припинена міжнародна підтримка.

Для того, щоб зберегти та далі розвивати соціальне підприємництво як ефективний інструмент створення робочих місць та подолання соціальних проблем на місцях, потрібна активна міжнародна підтримка, подальший розвиток партнерства в цій сфері, а також створення відповідних мережевих структур. Разом з тим, щоб надати сталого розвитку соціальному підприємництву, не можна обійтись без системної підтримки цієї сфери з боку держави та надання нею економічної підтримки соціальним підприємцям в Україні. Така підтримка не обов´язково має бути у грошовому еквіваленті, проте, може надаватися через забезпечення переваг послугам та товарам соціальних підприємців. Важливою складовою підтримки розвитку соціально-підприємницького сектору також є залучення молоді і процес його розбудови. Це можна робити, наприклад, через впровадження соціальних/сталих шкільних підприємств у систему освіти, взявши за приклад відповідний німецький зразок як самостійну модель неформального навчання, орієнтованого на практику. Системна підтримка сектору соціального підприємництва може сприяти тому, що цей концепт стане не новинкою, а нормою мислення, дії, відповідального розвитку та суспільних зобов'язань. Через прозорість соціального підприємництва в Україні може сформуватися довіра один до одного та до соціальних інновацій, наприклад, через толерантне відношення до людей з інвалідністю, що було би важливим для покращення рівня взаємодії в українському суспільстві.

Правове закріплення, а отже і підвищення значення соціального підприємництва, було би ключовим моментом для того, щоб воно зайняло відповідне місце у політиці, економіці, суспільстві та науці. Також з метою ґрунтовного аналізу та ефективного супроводу розвитку соціального підприємництва мали би бути створені національний фонд та відповідний науковий центр (Think Tank). Таким чином соціальне підприємництво могло би зробити важливий внесок у суспільну консолідацію, стабільність та сприяння сталому розвитку демократичних процесів в Україні.

Про авторів

Богдан Андрощук (м. Нюртінген/Берлін), доктор філософії. Координатор програми співробітництва задля розвитку в Україні/Молдові при ChildFund Deutschland e.V. (Дитячому Фонді Німеччини). Його тематичні пріоритети включають сприяння розвитку роботи з дітьми та молоддю, підтримку інклюзії дітей та молоді з інвалідністю, зміцнення структур громадянського суспільства та розбудову соціального та молодіжного підприємництва (учнівські підприємства) в Україні. У 2013 році отримав докторський ступінь в університеті ім. Гумбольдта, захистивши дисертацію на тему «Метафора як ідеологічний інструмент персуації в німецькомовному політичному дискурсі».

Артем Корнецький (м. Київ/Львів), доктор філософії. Співзасновник та керуючий ГО «School of Mindful Entrepreneurship» у м. Київ та доцент при Українському Католицькому Університеті (УКУ) у м. Львів. Захистив дисертацію на тему: «Регіональна політика розвитку малого підприємництва» у Придніпровській державній академії будівництва та архітектури в м. Дніпро, є тренером з соціального підприємництва та рецензентом наукового журналу «Management Decision».

Додаткова література

Посібник "Соціальне підприємництво: від ідеї до соціальних змін"

Посібник “Соціальне підприємництво: Бізнес-модель. Реєстрація. Оподаткування”