Що таке стейкхолдер-менеджмент, і як ним займатися?
Стейкхолдер-менеджмент у соціальному підприємництві, як і в будь-якому бізнесі, - це управління зацікавленими групами.
Основним завданням стейкхолдер-менеджменту є створення сприятливих умов для ведення діяльності організації. Для цього необхідно зробити цикл послідовних дій, які дозволять:
- оцінити поточний стан взаємин зі стейкхолдерами;
- проаналізувати причини даного стану;
- розставити пріоритети і реалізувати заходи щодо поліпшення взаємин із зацікавленими сторонами.
У деяких випадках заходи, спрямовані на одну групу, можуть принести мультиплікативний ефект. Саме такі заходи повинні бути в пріоритеті у керівництва організацією.
Різноманітність стейкхолдерів ускладнює їх залучення в систему управління організацією. Зазвичай в системі управління підприємством розглядаються взаємини лише з кількома ключовими стейкхолдерами – споживачами, трудовим колективом, державою. Вибудовування цих взаємин розрізнено, не об'єднане в систему, не пов'язане зі стратегією діяльності. Але ж деякі з інтересів стейкхолдерів збігаються, і підприємець заощадить ресурси, задовольняючи подібні вимоги, що походять з різних джерел.
Так, турбота про поліпшення умов праці працівників, забезпечення безпеки їх праці часто призводить до поліпшення екологічних параметрів виробництва, в чому зацікавлені не тільки екологічні організації, а й місцеві жителі, а також споживачі.
Характерною рисою ринків, що розвиваються, виступає взаємозалежність фірм та інших економічних інститутів. У поточній діяльності, забезпечуючи досягнення цілей бізнесу, важливо оперативно реагувати на вимоги представників зовнішнього і внутрішнього середовища організацією, зацікавлених в її діяльності.
Хто в компанії відповідає за взаємодію із зацікавленими групами?
Вважається, що стейкхолдер-менеджмент – це сфера відповідальності топ-менеджерів, оскільки він тісно пов'язаний з такими поняттями, як місія і стратегія організації. І щоб виявити, які основні чинники впливають на репутацію цієї конкретної компанії, і в якій мірі керівники на неї впливають, необхідно працювати з представниками вищої ланки управління.
Ми знаємо, що компанії витрачають багато часу і зусиль на те, щоб залучити й утримати своїх клієнтів, які, безумовно, є для них найважливішою цільовою групою. Але репутаційну цінність компанії в першу чергу створюють співробітники. Їх прихильність основним цінностям своєї організації (таким як орієнтованість на клієнта) – результат хорошого менеджменту. Тому рядових співробітників і менеджерів ми теж відносимо до основних зацікавлених груп. З ними також потрібно систематично працювати.
Щоб зрозуміти, чому індекс репутації організації високий або низький, потрібно розглянути взаємовідносини організації з усіма зацікавленими групами, виявити їх інтереси і очікування по відношенню до компанії. Але щоб змінити ситуацію, тільки вимірювати і спостерігати недостатньо – необхідно діяти відповідно до отриманих в ході дослідження результатами.
Сьогодні корпоративна репутація – найдинамічніший актив. Але не можна досягти успіху, якщо «займатися» клієнтами, журналістами або співробітниками в зв'язку з якимось інцидентом або «упродовж другого кварталу». Робота повинна вестися системно, ретельно і постійно.
Запровадження в організації системи управління зацікавленими групами дозволяє менеджерам не тільки знати репутаційні індекси своєї компанії і адекватно оцінювати її позицію серед конкурентів, але і розуміти, чому змінюється ставлення до неї в суспільстві, а також, зробивши необхідні дії, оцінювати, наскільки отримані результати відповідають очікуванням, чи ефективно використовується вже накопичений репутаційний капітал.
Управління зацікавленими групами – найважливіший аспект діяльності вищої управлінської ланки організації, тому що корпоративна репутація – це основа ефективності її життєздатності сьогодні і гарантія успішного розвитку в майбутньому.
______________
Каріна Санлайф – сертифікований бізнес-тренер,консультант з соціального підприємництва, письменниця, коуч.
Сторінки автора: на Facebook
Сайт «Содружество ‘Sun & Life’».
