29 вересня 2020 року в Києві двадцять експертів обговорили передфінальну версію Білої книги соціального підприємництва. Документ підготовлений на замовлення Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства в межах проєкту «Соціальне підприємництво: досягнення соціальних змін за ініціативою “знизу”», що реалізується консорціумом із семи організацій громадянського суспільства з України, Литви та Латвії на чолі з Українським форумом благодійників за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Біла книга описує першочергові завдання та можливу логіку дій уряду України в галузі розвитку соціального підприємництва. Фінальна версія документу буде передана Мінекономіки для розробки Концепції державної політики щодо розвитку соціального підприємництва на 2021 -2023 роки. Концепція розроблятиметься в сім етапів, описаних у Додатку 4 Білої книги.
Визначенню пріоритетів державної політики щодо розвитку соціального підприємництва передувало виокремлення та опрацювання найкращих українських практик розвитку соціального підприємництва на національному, регіональному та місцевому рівнях, а також вивчення досвіду впровадження соціального підприємництва в одинадцяти країнах (демократичні сусіди України; країни які були у складі СРСР та країни, які мають досвід воєнних конфліктів у новітній історії).
Не всі учасники дискусії погодилися з наведеним у документі визначенням соціального підприємництва, особливо в частині прив’язки до діяльності неприбуткових організацій. Однак не підлягає сумніву те, що соціальне підприємництво характеризується двома типами критеріїв: економічними і соціальними. Безсумнівним є те, що соціальним підприємництвом не можна вважати лобіювання, просування ідей, просвітництво та іншу діяльність громадських організацій та об’єднань, яка не передбачає виробництво товарів і надання послуг. Результатом соціальнопідприємницької діяльності завжди є продукція, яка продається.
Дискусійними залишаються питання критеріїв і форми оцінювання соціального впливу та розбудови нормативно-правового поля. Частина експертів вважає, що регулювати соціальне підприємництво взагалі не потрібно: воно надто неоднорідне, «в Україні добре працює те, що не зарегульовано». З іншого боку, відсутність соціального підприємництва в нормативному полі заганяє його в підпілля: інституції і люди, які ухвалюють рішення, не сприймають явищ, не закріплених документально. Навіть для розроблення і затвердження регіональних програм розвитку соціального підприємництва потрібна нормативна база, яка обґрунтовує необхідність цих програм. Тож наразі слід шукати баланс між регулюванням і наведенням ладу, між законом і політикою. Учасники дискусії погодилися з тим, що соціальне підприємництво слід вивести як феномен на радари органів влади і місцевого самоврядування, однак не поспішати з жорстким регулюванням, до якого явище поки не готове. Автори Білої книги стверджують, що Концепція державної політики щодо розвитку соціального підприємництва – нині єдиний спосіб здобути увагу держави і легітимізувати явище, дати поштовх його розвитку на національному і регіональному рівнях.
Автори Білої книги запрошують додавати ваші коментарі, пропозиції та запитання в документі, відкритому до редагування до 12.00 2 жовтня 2020 р. Їх врахують під час завершального обговорення Білої книги на Міжнародній конференції УФБ #SocialBusinessInUA.
